Я б хотіла себе пересипати
у предмет, що знайомий із вічністю,
що своєю скупою логічністю
може всі почуття пересилити.
Я б тоді мала час заспокоїтись,
придушити нав'язливі пристрасті,
час навчитись байдужити прикрості
і обкусані лікті погоїти.
Я б хотіла зректись емоційності,
заморозитись холоднокровністю,
розчинитись у спокої повністю,
обираючи шлях по доцільності.
Я б тоді була тихим мислителем,
назавжди у хорошому гуморі,
непомітним в буденному гаморі,
напіввидимим крихітним жителем.
Тільки ж я кожну хвилю безбарвності
переважу своєю яскравістю.
Як ніколи, я спалююсь заздрістю
до мільйонів занудних бездарностей.